Між культурою пам’яті, естетикою нескінченності та міжкультурним діалогом
Виставка «Цятки Яйої Кусами: Гарбуз» – діалог спадщини Кусами, українського гарбуза й Гелловіну в роботах юних учасників «Українських Студій».
Мистецтво зберігає досвід епохи, визначає способи його осмислення та передачі наступним поколінням. У сучасному світі, де культурні традиції перебувають у постійному взаємопроникненні, особливого значення набувають ініціативи, що поєднують художню освіту з критичним осмисленням світової мистецької спадщини.
Саме на цих засадах розвиває свою діяльність творчий проєкт «Українські Студії», розглядаючи мистецьку практику як інструмент культурного пізнання, інтелектуальної самостійності та формування естетичної свідомості. Його освітня концепція ґрунтується на переконанні, що відкритість до інших культур передбачає насамперед усвідомлення цінності власної спадщини, а справжній міжкультурний діалог потребує здатності розрізняти творчий вплив, наслідування та привласнення.
Для українського суспільства ця проблематика має особливу актуальність. Століття імперської політики московії /росії/, спрямованої на асиміляцію, маргіналізацію та привласнення українських культурних надбань, переконливо засвідчують: брак історичного знання й критичної рефлексії створює передумови для спотворення культурної пам’яті. У цьому контексті мистецька освіта виходить за межі опанування технік і художніх засобів, стаючи важливою складовою формування культурної суб’єктності.
На противагу привласненню світових культурних надбань московитами, у межах діяльності «Українських Студій» було реалізовано проєкт, який рівноцінно поєднує українські традиції оспівування врожаю (наприклад, «Ходить Гарбуз по городу» ще з ХІХ ст.), популярне в багатьох країнах святкування Halloween та індивідуальну творчу манеру японської художниці Яйої Кусами (Yayoi Kusama, 1929–2026). Згідно з концепцією проєкту «Українських Студій» найбільший акцент було зроблено на посвяту пам’яті цієї видатної художниці, однієї з найвпливовіших постатей світового післявоєнного та сучасного мистецтва, що відображено в назві виставки: «Цятки Яйої Кусами: Гарбуз».
Кусама, яка пішла з життя 14 серпня 2026 року у віці 97 років, залишила унікальну художню спадщину, що охоплює живопис, скульптуру, інсталяцію, перформанс і літературу. Її творчість, сформована на перетині авангардних експериментів, особистого психологічного досвіду та філософського осмислення нескінченності, суттєво розширила уявлення про взаємодію мистецького об’єкта, простору й глядача.
Про виставку
- Назва: «Цятки Яйої Кусами: Гарбуз»
- Організатор: «Українські Студії»
- Учасники: юні учасники мистецької програми «Українських Студій»
- Присвячено: пам’яті Яйої Кусами (1929–2026)
- Ідея: українська традиція гарбуза, Гелловін і художня мова Кусами у діалозі
Естетика нескінченності: візуальна мова Яйої Кусами
Художній феномен Кусами полягає у здатності перетворювати індивідуальний досвід на універсальну систему образів, у якій найпростіші елементи набувають складного концептуального значення.
Нескінченні сітки (Infinity Nets), повторювані цятки (polka dots), дзеркальні інсталяції (Infinity Mirror Rooms) та скульптурні гарбузи сформували впізнавану естетику, побудовану на ритмі, множинності й оптичному подоланні просторових меж.
Цятка – елементарна геометрична форма, – у мистецтві Кусами перестає бути декоративним мотивом. Завдяки багаторазовому повторенню вона стає засобом переосмислення співвідношення частини й цілого, індивідуального та універсального, матеріального й уявного.
Витоки цієї образності пов’язані з дитячими переживаннями художниці, зокрема з описаними нею видіннями-галюцинаціями, під час яких орнаментальні структури ніби поглинали предмети навколишнього світу та її власне тіло. Згодом цей досвід знайшов художнє втілення у концепції self-obliteration – символічного розчинення індивідуального «я» в безмежності всесвіту.
Парадокс мистецтва Кусами полягає в тому, що зовнішня декоративність її творів приховує складну екзистенційну проблематику. Ритмічна повторюваність, яскраві кольори та візуальна гра стають засобами дослідження крихкості людської ідентичності, психологічної вразливості та прагнення подолати межі власного існування.
Особливе місце в художній системі Кусами посідає гарбуз – образ, що поєднує автобіографічну пам’ять, органічну пластику та символіку життєвої стійкості.
Його походження сягає дитинства мисткині, проведеного в японському місті Мацумото, де родина займалася вирощуванням рослин і насіння. Згадуючи ранні зустрічі з гарбузами, Кусама наділяла їх майже одухотвореними рисами, вбачаючи у природній формі своєрідну індивідуальність. У її творчості цей звичайний сільськогосподарський плід поступово перетворився на самодостатній художній символ. Пластична повнота, округлі обриси та ритмічний орнамент цяток надають йому водночас монументальності й виразної життєвої енергії. На відміну від дзеркальних інсталяцій, що створюють ілюзію дематеріалізації простору, гарбуз зберігає відчуття фізичної присутності, тілесності та органічного зв’язку із землею.
Подвійність між конкретністю природної форми та абстрактною нескінченністю орнаменту робить образ відкритим до інтерпретацій у різних культурних середовищах.
«Цятки Яйої Кусами: Гарбуз»: зустріч культурних традицій
Виставковий проєкт «Українських Студій» пропонує осмислити спадщину Кусами завдяки несподіваному, проте концептуально вмотивованому зіставленні її художньої мови з образністю північноамериканської традиції святкування Гелловіну (Halloween).
Експозицію складають роботи юних учасників мистецької програми, які звернулися до образу гарбуза як спільного візуального мотиву відмінних культурних контекстів.
В українській традиції гарбуз пов’язаний не тільки із календарно-обрядовим циклом святкування врожаю, а й з сезоном осінніх заручин. До слова, дівчина, яка відмовляла парубкові стати нареченою, подавала йому під час сватання саме гарбуза, адже серед інших символічних ознак, цей овоч, під час споживання, має легкий заспокійливий ефект.
У традиції Гелловіну гарбуз асоціюється із сезонною обрядовістю, маскарадною культурою та символічним перетворенням повсякденного предмета на атрибут свята. Натомість у творчості Кусами він постає насамперед як особистий образ, пов’язаний із дитячими спогадами, природною гармонією та життєствердною силою мистецтва.
Попри зовнішню подібність, ці образи належать до різних смислових систем. Саме їхнє зіставлення становить концептуальне ядро виставки.
Використовуючи характерні для Кусами ритмічні структури та орнаментальні принципи, юні автори переосмислюють знайомий атрибут осіннього свята, надаючи йому нового пластичного звучання. Візуальна мова японської художниці стає своєрідним посередником між культурними традиціями, а творчий процес є способом дослідження можливостей їхньої взаємодії.
Принципово важливо, що цей підхід не передбачає буквального відтворення авторського стилю. Його мета – ознайомлення з логікою художнього мислення Кусами, усвідомлення концептуальної природи її образів та застосування здобутого досвіду у власній творчості. Таке розуміння мистецької практики переводить навчальне завдання у площину культурної інтерпретації, де значення має не формальна схожість із першоджерелом, а здатність вибудувати самостійне художнє висловлювання.




Культура пам’яті як творча практика
Особливістю виставки є трактування пам’яті не як пасивного збереження минулого, а як процесу його актуалізації завдяки мистецтву.
Звернення до спадщини Кусами після її смерті набуває значення творчого вшанування, у якому історична постать залишається присутньою завдяки новим інтерпретаціям її художніх ідей. У цьому сенсі експозиція виходить за межі меморіальної присвяти, порушуючи питання спадкоємності, культурного перекладу та відповідальності перед мистецькою традицією.
Водночас проєкт акцентує на тонкій межі між творчим запозиченням і поверховою стилізацією. У глобалізованому культурному просторі, де художні образи надзвичайно швидко перетворюються на масово тиражовані візуальні знаки, особливої ваги набуває розуміння їхнього походження та первісного змісту.
Цятки Кусами давно вийшли за межі музейних експозицій, ставши частиною популярної візуальної культури. Однак за їхньою впізнаваністю стоїть складний особистий і творчий досвід художниці. Повернення до цього контексту дозволяє побачити за ефектною формою інтелектуальну та емоційну глибину мистецького висловлювання.
Саме тому участь дітей у проєкті має особливе значення. Знайомство зі світовою художньою спадщиною відбувається не через механічне засвоєння стилістичних ознак, а завдяки розумінню взаємозв’язку між образом, авторським задумом і культурним середовищем.
Для українських дітей, які зростають у мультикультурному просторі Канади, такий досвід відкриває можливість одночасно пізнавати інші художні традиції та усвідомлювати власну культурну ідентичність. Мистецтво стає середовищем, у якому відмінності не нівелюються, а набувають значення джерела творчого пізнання.
Мистецтво, яке триває
Виставка «Цятки Яйої Кусами: Гарбуз» демонструє, як спадщина видатної мисткині може отримувати нове прочитання в освітньому та міжкультурному середовищі, не втрачаючи зв’язку зі своїм історичним і концептуальним походженням.
Звернення «Українських Студій» до творчості Кусами є водночас жестом пам’яті та свідченням послідовної культурної позиції: пізнання світового мистецтва має ґрунтуватися на повазі до його автентичності, інтелектуальній відкритості та усвідомленні власної культурної суб’єктності.
У цьому контексті дитяча творчість постає не периферійним відлунням великих мистецьких явищ, а одним зі способів їхнього подальшого існування. Адже справжня значущість художньої спадщини виявляється не лише в її історичному визнанні, а й у здатності спонукати наступні покоління до самостійного мислення та творення.
Пам’ять у мистецтві – це і збереження минулого, і можливість надавати йому нових смислів. Саме в цій безперервності інтерпретацій художня спадщина долає межі часу, зберігаючи свою здатність промовляти до майбутнього.